Андрій Милорадович

АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ МИЛОРАДОВИЧ (1726-27р.р., с. Пізники – 2 червня 1796р.  м.Чернігів). Закінчив Києво – Могилянську академію.

    Прославився у військових баталіях ХУ111 ст. Його військовий послужний список  чималий. З 17 березня 1747 р. – бунчуковий товариш. З 12 грудня 1749р.- гренадер, а 25 вересня 1758 р. отримує чин секунд – майора.

    В одному з боїв у війні Росії з Прусією був поранений. В січні 1760 р. отримує чин  прем”єр – майора,  з 22 березня 1762 р. – підполковника.  Брав участь в облозі і взятті м. Кольберга. Потім,  з 17 квітня 1763 р. служить в  Севському піхотному полку полковником, а з 21 квітня 1777 р. – бригадир армії. В чині генерал –майора брав участь у Турецькій війні 1768 –1774 р.р.  В 1771 р. нагороджений орденом святої Анни 1 ступеня,  в 1775 р. – орденом святого Георгія  111 ступеня.

    В 1776р. призначається  губернатором Малої Росіі  і членом Малоросійської колегії, з  1781-1782 р.р. керівник Чернігівського намісництва, чернігівський губернатор. Йому було доручено скласти опис України. Як керівник комісіі  він об”їздив територію Київ- ського намісництва і склав  його опис.  За службу мав нагороди : орден святого Володи- мира 11 ступеня (1786 р.), орден святого Олександра Невського (1795 р.).

    11 квітня 1882 р.  за подвиги в Турецькій війні отримав  грамоту на с. Вороньки, де і  

 жив. Помер у м. Чернігові, похований в Успенському соборі Чернігівського Єле- цького Успенського монастиря.

    Після його смерті містечко Вороньки перейшло його сину Михайлу, в якому він часто проживав.

    Його називали красою і гордістю російської армії. Учень О. Суворова і М. Кутузова, взявши участь  в 50 битвах не  мав жодної рани.  Єдина куля  дістала героя  14 (26) грудня 1825 р. під час повстання декабристів на Сенатській площі.