Вітаю Вас Гість

Середа, 18.10.2017, 08:35


Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 83
Друзі сайту
Чорнухинська ЗОШ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Катерина Скаржинська


     КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА СКАРЖИНСЬКА   7 (19)  лютого 1852 р. с. Постав -Муки- після 12933 р. м. Лубни) – вихідець з потомственного дворянського роду Райзерів.

    Отримала домашнє  виховання,  здала  екстерном  екзамени за курс  гімназії, Навча- лася на Бестужевських вищих жіночих курсах в  Санкт – Петербурзі. Вийшовши заміж у Тверській губернії за гусара, згодом генерал – майора кавалерійського полку, кіннозаводчика та почесного наглядача Лубенського початкового училища  М. Г. Скар- жинського  оселилася в  маєтку на хуторі  Круглик поблизу м. Лубен. Саме тут, у 1885 р. вона відкрила історико-краєзнавчий музей з  чималою експорзицією. Як відзначають дослідники "зібрання К. М. Скаржинської було не тільки першою великою збіркою археологічних,  етнографічних, історичних і природничих матеріалів на Полтавщині, але й однією з найбільших на Лівобережжі,  виділяючись з-поміж інших  своєю науко- вою спрямованістю і загальною доступністю”.

    До музею щодня приходили відвідувачі, як групами, так і поодинці. Вхід до нього був безкоштовний. К.М. Скаржинська вела велику просвітницьку  роботу : брала участь у всеросійських і місцевих виставках, займалася видавничою діяльністю, працювала над поповненням  музейних  фондів,  листувалася з  дослідниками  і діячами вітчизня- ної культури.

    Завдяки  благодійницькій  діяльності круглицької  поміщиці в  селі було відкрито народну  школу,  чайну,  бібліотеку  з читальнею,  працював драматичний гурток. 

     К. М. Скаржинську обрали своїм членом кілька наукових товариств.

     К.  М. Скаржинська  пропонує  свій  музей під опіку Лубнам, поставивши  умову, що місто визнає її довічне право на участь  в його  роботі і  побудує  музейне  приміщення.  Врешті -  решт  своє  дітище вона  подарувала  природничо - історичному музеєві Пол- тавського губернського земства.  Це зібрання,  яке налічувало 20 тисяч експонатів  стало основою Полтавського краєзнавчого музею,  зробило його одним із кращих в Ро- сії. 

    Після смерті чоловіка вона разом з сім”єю в 1905 р. виїжджає до Швейцарії, не полишаючи і там благодійницької діяльності.

    Повернувшись у рідне місто з початком імперіалістичної війни вона прожила тут до кінця життя, померши в голодному 1932 р.