Вітаю Вас Гість

Вівторок, 19.03.2024, 09:53


Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Чорнухинська ЗОШ


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Невтомний трудівник культурної ниви полтавського краю ( Г.І. Маркевич)


          Невтомний  трудівник культурної ниви  полтавського краю  

     ГРИГОРІЙ  ІПАТІЙОВИЧ  МАРКЕВИЧ  - український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч, зробив чимало для  розвою культурного  життя на  Полтавщині,  але його ім’я  сьогодні майже не знане  і не згадуване, і як сказав відомий полтавський літературознавець П. П. Ротач:  “Його Полтава ледве зна”, та й на його батьківщині  рідко хто щось  розповість про нього.  До того  ж і в літературі про нього не так легко щось віднайти.  
   Григорій Іпатійович Маркевич народився в 1849 р, в  м. Вороньки Лохвицького повіту ( тепер с. Вороньки Чорнухинського району). Навчався в Полтавській духовній семінарії.  Закінчивши в  1871 р.  Київську  духовну  академію  працював у Катеринославській  семінарії. Переїхавши  до Полтави – вчителював, був інспектором класів у Полтавському інституті шляхетних дівчат, викладав російську мову, природознавство, фізику і космографію. Активно займався культурно-освітньою  роботою. Саме  він започаткував у  Полтаві  український музично-драматичний гурток, яким керував у 1911-1918 рр., щорічні шевченківські вечори.  Був дослідником історії України, писав вірші.
    У середині 90-х років у Полтаві засновано гурток українських культурно-громад- ських діячів, до складу якого разом з Г. Маркевичем входили В. П. Горленко, Л. В. Падалка, В. І. Василенко, М. А. Дмитрієв та інші відомі люди Полтави. Григорій Іпатійович Маркевич входив і до складу Українського клубу, який започаткувався в 1913 р. Серед його активних членів були відомі представники місцевої інтелігенції В. Андрієвський, Є. Сіяльський, П. Чижевський,  В. Щербаківський.
    Визначною заслугою Г. І. Маркевича є його  книговидавнича діяльність,  він був по- мітною  постаттю серед  українських  книговидавців. У  його  приватному видавництві  “Книгарня  Г. І. Маркевича”, яке діяло в 1905-1918 р.р.  видавалися  твори  Т.  Г.  Шевченка, І. П. Котляревського, І. Тобілевича,  Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, Панаса Мирного.Тут побачили  світ  перша  ”Коротка граматика української мови”  Залозного і “Рідна мова” Базилевича, ”Арифметика“ О. Степо- вика, дитячі книжки, ноти. У ”Книгарні Маркевича“  друкувалися  також афіші вистав і вечорів Полтавського музично-драматичного гуртка, художні листівки з зображенням письменників та гетьманів України, “Альбом пам’ятників і краєвидів Полтави “.
    В 1906 р. Г. І. Маркевич, Панас Мирний, М. Дмитрієв та Г. Шерстюк заснували перше в Україні  видавництво педагогічної літератури “Український учитель“ з метою ширити знання “поміж людьми, розбуджуючи у їх любов до рідної мови і засіваючи поміж ними хоч невеличкі зерна того добра, що надає людям всесвітній досвід - наука“.  
    Григорій   Іпатійович  був  першим  видавцем  часопису “Рідний край“ (1905-1907рр.) та входив до його редколегії разом з Панасом Мирним, Г. Коваленком, М. Дмитрієвим та іншими. У виданні друкувалася славна плеяда літераторів і науковців: Леся Українка, Панас Мирний, Опанас Сластьон, І. Нечуй-Левицький, П. Капельгородський та інші.
    Значна роль Г. І. Маркевича  у справі  поширення на Полтавщині  творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи  книговидавця  у Полтаві  видано “Кобзар” в 1917 р., та окремі твори: “Іржавець”, “Великий льох“, “Назар Стодоля”. Деякі  поезії вміщувалися на концертних програмах шевченківських вечорів. Г. І. Маркевич першим у 1909 р.  надрукував ноти до “Заповіту“ Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам’ятника  Т. Г. Шевченку в Києві,  спорудження якого було ще  однією справою  нашого земляка.  Багато зусиль доклав  культурний діяч і до спорудження пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.
    Композитор М. В. Лисенко у листі  від 4 березня 1898 р. писав : “ … Вам відома турбація з пам’ятником І. Котляревському. Та в нас у Києві  так і дивляться, що одвоювання проекта пам’ятника належить у Думі цілком Вам. Коли б не ви виступили  з гарячою  промовою і  не боронили б  обчеського  бажання усієї  свідомої України, то паничі полтавські та подла чужа нам  інтелігенція з  головою на чолі одсунули б на який – небудь дом з читальнею…
    … Аж приїздив до нас Лев Васильович Падалка, любий земляк і привіз звістку, що пам’ятник у сьому році, в августі, ніяким чином  не може бути викінченим і значиться  і святкування відкриття його теж не справдиться…”
    Відомого українського композитора М. В. Лисенка і Г.І. Маркевича поєднувала майже 30- річна дружба і таке ж тривале листування. Відомо понад 40 листів М.В. Лисенка до Г. і. Маркевича. в яких митці обговорювали свої творчі плани, ділилися враженнями від вистав, концертів тощо.
    Г. І.  Маркевич щиро  дружив з відомим  українським письменником Панасом Мирним та своїм земляком Левом Падалкою, які входили до складу часопису “Рідний край“, листувався з ними.
    В Інституті рукописів Інституту літератури Національної академії наук України ( ф. 25, од. збер. 284) зберігаються  архівні документи знаного українського книговидавця  за 1867-1918 рр. Це зошити з літературними записами, виписками Григорія Іпатійовича, його листи до Н.В. Кропивницької, П.Я. Стебницького та до нього вже згаданого М. В. Лисенка, Олени Пчілки, Панаса Мирного, Гулака-Артемовського, Я. П. Забіли, П. К. Саксаганського, К. Стеценка, О. Кошиця, П. Житецького, А. Ф. Кащенка, Ореста Левицького. Всього 259 листів від 31 адресата, що свідчить про велику різносторонність його інтересів і співпрацю з тогочасними видатними діячами культури, вченими.
    Наприкінці життя Григорій Іпатійович був серед організаторів створення в Полтаві капели бандуристів.
    Помер Г. І. Маркевич 15 квітня 1923 р.  в м. Полтаві,  де і похований.
    Невтомному трудівникові культурної ниви полтавського краю присвятив свої поетичні рядки Петро Ротач.
                      “Про нього йшла колись луна
                       Поет, друкар непересічний.
                       І все ж…історія одвічна:
                       Його Полтава ледве зна.
                     
                       Ми всі в полоні суєти…
                       Та часом чую в книгозбірні,
                       Як заговорять други вірні –
                       Книжки, ним видані, і ти
                     
                       Відхилиш трепетно віконце,
                      Протерши скло від порохні,
                      В давно минуле, й ніби сонце
                      Звідсіль сяйне у наші дні.

                      У сяйві променів ясних
                      Нараз імен сузір’я вирне:
                      Микола Лисенко, і Мирний,
                      І Україна серед них.

                      У спілці дружній голоси
                      Лунали сміливо й зугарно,
                      Його, Маркевича, книгарню
                      Вкраїна знала в ті часи.

                      На ріднім полі битія
                      Ще проростуть духовні зерна,
                      І пам'ять з небуття поверне
                      Полтавця вславлене ім’я “

 

                                                   ЛІТЕРАТУРА     
     
     Лисенко М. В. Листи. – К. : Музична Україна, 2004. – 680 с.
     Маркевича Г. І. книгарня // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 515-516
     Олійник І. Наші славні земляки // Нова праця. – 1976. -10 серпня
     Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. – К.: Спадщина, 1999. – С. 203-204
     Ротач П. П. Григорій Маркевич // Ротач П. П. Дух минувшини. – Полтава: Археологія, 1999. – С. 32-33
     “Український учитель” // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 924
    Черкаський В.М. Панас Мирний: Біографія. – К.: Наукова думка, 1978.-  391 с.