Вітаю Вас Гість

Середа, 18.10.2017, 08:38


Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 83
Друзі сайту
Чорнухинська ЗОШ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Леніза Бугорська


ЛЕНІЗА ОЛЕКСІЇВНА БУГОРСЬКА_( 7.11.1924, м. Курськ – 1944,  х. Антолін, Березнівського району, Рівненської області).

    Батьки Ленізи з м. Курська переїхали до Чорнух. Тут Леніза закінчила школу.  

     В жовтні 1941 р. НКВС УРСР залучив Ленізу  Бугорську до виконання спецзавдання в  тилу ворога,  зокрема для встановлення зв’язку з партизанськими загонами на Полтавщи- ні. 13 жовтня 1941 р. в районі м. Ізюма Харківської обл. вона була перекинута у тил ворога, маючи завдання зв’язатися з загоном Докуки в Сенчанському районі, Цього загону зв’язкова  не знайшла, але зв’язалася з ін- шими ( Копьонкіна, Іващенка, Безпалька, Боженка, Гуляя ). У звіті  після  повернення з завдання 17 грудня подала дані про окуповані міста Полтаву, Лубни, Миргородський район.

    28 грудня Леніза була направлена в тил ворога, в Гельмязівський і Миргородський райони. 3 січня 1942 р. перейшла лінію фронту з метою встановлення зв’язку з партизанськими загонами Копьонкіна і Горілова.                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

      В рідному селі односельчанин упізнав Ленізу і доніс у поліцію, але дівчині вдалося втекти.

      За виконання спецзавдань і виявлену при цьому мужність Л.О. Бугорську нагороджено

орденом Червоної Зірки, а 1 липня 1943 р. медаллю " Партизану Великої Вітчизняної війни” 1 ступеня.

    У вересні 1942 р. Л. Бугорська була передана у розпорядження НКВС СРСР і після спецпідгтовки в 4 Управлінні НКДБ СРСР в складі оперативно-чекістської групи "Пра- пор” була направлена в тил ворога в Житомирську і Рівненську області, де вона мала виконати спецзавдання, з якогго так і не повернулася. Вона повинна була проникнути в штаб оунівців, як представниця полтавської молоді, що бореться за самостійну Україну. І це їй вдалося. До 1944 р. з нею підтримувався зв’язок, а потім  обірвався. ( Конкретні дані про  її  діяльність в  цих  краях залишаються таємницею).

    Перебуваючи  серед  оунівців  через  деякий час разом з своїм бойовим побратимом Трохимом Іванчуком  були викриті і страчені.