АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ КЕЛЕМБЕТ (АМВРОСІЙ) (1745 р.,м.Чорнухи – 4.07.1825р,. Лубенський Мгарський Спасо – Преображенський монастир).

    В 1760 р. вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Через епідемію чуми у квітні 1770р. залишив навчання, але потім повернувся і закінчив навчання у 1777 р.

    9 квітня 1777р. прийняв чернечий постриг у Київському Софійському монастирі і почав працювати бібліотекарем та викладачем латинської мови в академії.

    В 1778 –1779 навчальному році викладав катехізис, з жовтня 1784 р. – риторику та грецьку мову. З 1 вересня 1785 р. –професор філософії. А з 1791 р. – префект академії.

    15 лютого 1786 р. отримав сан ігумена в Хрестовій Воскресенській церкві Київсько- го Петропавлівського монастиря, а з 1793 р. Амвросій Келембет – архімандрит Воро- незького Акатового мона-стиря і ректор Воронезької семінарії , з 1796 р. – архімандрит Новгородського  Антоніївського монастиря і ректор Новгородської семінарії.

    13 лютого 1799 р. Амвросій  Келембет  був призначений  єпископом в нововідкриту Оренбургську єпархію. Як перший її архіпастир  А. Келембет зробив надзвичайно багато для задоволення релігійних потреб жителями краю. В серпні 1800 р. тут було відкрито Уфімський Успенський монастир, а згодом і духовну семінарію, духовні училища при трьох духовних правліннях.

    З 25 травня 1806 р. А. Келембет очолює Тобольську єпархію, отримавши перед цим сан архієпископа. На початку 1822 р. уже пристарілий  і хворий А. Келембет  подав у Священний  Синод  прохання про  звільнення  його  від  управління  єпархією.  21 січня

1822 р. він був звільнений на спокій до  Абалакського  Знаменського монастиря, а звідти до Лубенського Мгарського Спасо – Преображенського монастиря,  де і помер 4 липня 1825 р.

       Подвижницький труд Амвросія Келембета  був відзначений  високими нагородами : хрестом на  клубук,  прикрашений  діамантами,  орденом  святої  Анни 1 ступеня.