Григорій Саливон

ГРИГОРІЙ ДМИТРОВИЧ САЛИВОН_.(25.01.1888 р., с. Мелехи – 1927 р.Мелехи), книговидавець, популяризатор української книги.

      Навчався в Красноярській приватній електротехнічній школі інженера  Гадзинсь- кого.Трудовий шлях молодий  Григорій розпочав  електромеханіком на Південній залізниці,  потім працював  десятником на будівництві трамвайної лінії в Одесі. Вже в ці роки він віддається роботі на благо України.

     В 1912 р.  Григорій вступає до  Київського політехнічного  інституту на  архітектур- ний факультет. Але і перша і друга спеціальності не вабили його. Він був у полоні книг. Г. Саливон пише статті, друкуючись у різних виданнях, зокрема в "Одесских новос- тях”, київській "Раді”, а згодом у журналах  " Червоний шлях”, " Бібліологічні вісті ",

" Книгар ".

     В 1917 р. Г. Д. Саливона запросили очолити друкарню "Товариства допомоги літе- ратурі й науці”, де він швидко налагодив роботу по виданню української книги.

     Г.Д. Саливон був і серед перших  працівників  Всенародної бібліотеки України : пра- цював старшим писарем,  завідуючим будинком Всенародної (Національної) Бібліотеки ( з 21 лютого1919 р.по 30 травня 1920 р.), читав лекції для молоді з історії книги, займався дослідженнями з книгознавства.

     Повернувшись влітку 1920 р. на батьківщину, Григорій Дмитрович працює в 1920- 1923 р.р. у Лохвицькому повітовому  відділі народної освіти на  посаді інспектора бібліотек, завідуючим друкарнею. Йому належдить активна роль у підготовці і прове- денні святкування 200-річчя від дня народження Г. С. Сковороди : був секретарем пові- тової ювілейної комісії, опікувався спорудженям пам’ятника, підготував  і  видрукував у  м. Лохвиці книгу  під псевдонімом  Г. Тисяченко"Народний філософ-учитель Г.С.Сковорода. Його життя та діла”.

     Слід віддати належне Г.Д. Саливону і в справі популяризації творчої спадщини великого Кобзаря.  Виготовлені в  друкарні картки з портретом Т.Г. Шевченка продавалися в книгарні журналу "Киевская старина”.

    Очевидно, готуючи статтю до газети  "Рада” " Шевченко на Україні” Г. Д. Саливон збирав матеріал і про перебування поета на Чорнухинщині. Підстави стверджувати це дають  його листи  до двох одресатів  з проханням  уточнити відомості про перебування

Т. Г. Шевченка в с. Білоусівці.

     Після створення округів  Г. Д. Саливон очолює  окружну бібліотеку в м. Лубнах, широко популяризуючи книгу серед народних мас, вважаючи, що "вона повинна бути зрозуміла, повинна ясно й просто викладати селянинові потрібні йому знання, мова має бути не книжна, а близька до народної ".

     Одночасно займався краєзнавством, збираючи матеріали по історії Лубенського повіту і першої української газети "Хлібороб”, яка виходила в Лубнах.

      Від пропозицій завідувати друкарнею Всеукраїнської Академії наук, працювати в Державному видавництві відмовився, але погодився працювати в харківському  видавництві "Радянський селянин”.  На жаль, попрацювати з  відчутною віддачею не вдалося : після проведеної операції помер на другий день.

     За його заповітом похований у рідному селі, звідки починався його шлях, а книги з особистої бібліотеки  (606 прим.) передано  до бібліотеки  ВУАН  ( зараз Національна бібліотека України ім. В. Вернадського НАН України).