|
Леніза БугорськаЛЕНІЗА ОЛЕКСІЇВНА БУГОРСЬКА_( 7.11.1924, м. Курськ – 1944, х. Антолін, Березнівського району, Рівненської області). Батьки Ленізи з м. Курська переїхали до Чорнух. Тут Леніза закінчила школу. В жовтні 1941 р. НКВС УРСР залучив Ленізу Бугорську до виконання спецзавдання в тилу ворога, зокрема для встановлення зв’язку з партизанськими загонами на Полтавщи- ні. 13 жовтня 1941 р. в районі м. Ізюма Харківської обл. вона була перекинута у тил ворога, маючи завдання зв’язатися з загоном Докуки в Сенчанському районі, Цього загону зв’язкова не знайшла, але зв’язалася з ін- шими ( Копьонкіна, Іващенка, Безпалька, Боженка, Гуляя ). У звіті після повернення з завдання 17 грудня подала дані про окуповані міста Полтаву, Лубни, Миргородський район. 28 грудня Леніза була направлена в тил ворога, в Гельмязівський і Миргородський райони. 3 січня 1942 р. перейшла лінію фронту з метою встановлення зв’язку з партизанськими загонами Копьонкіна і Горілова. В рідному селі односельчанин упізнав Ленізу і доніс у поліцію, але дівчині вдалося втекти. За виконання спецзавдань і виявлену при цьому мужність Л.О. Бугорську нагороджено орденом Червоної Зірки, а 1 липня 1943 р. медаллю " Партизану Великої Вітчизняної війни” 1 ступеня. У вересні 1942 р. Л. Бугорська була передана у розпорядження НКВС СРСР і після спецпідгтовки в 4 Управлінні НКДБ СРСР в складі оперативно-чекістської групи "Пра- пор” була направлена в тил ворога в Житомирську і Рівненську області, де вона мала виконати спецзавдання, з якогго так і не повернулася. Вона повинна була проникнути в штаб оунівців, як представниця полтавської молоді, що бореться за самостійну Україну. І це їй вдалося. До 1944 р. з нею підтримувався зв’язок, а потім обірвався. ( Конкретні дані про її діяльність в цих краях залишаються таємницею). Перебуваючи серед оунівців через деякий час разом з своїм бойовим побратимом Трохимом Іванчуком були викриті і страчені.
|