Народився С.М. Шаховський ( справжнє прізвище, ім’я по батькові Гельфгот
Шнеєр Меєрович) 1909 р. на х. Синяківщина в сім’ї механіка парового млина.
Здобувши освіту в Лохвицькому комерційному
училищі (яке було реорганізоване в 1919 р. в трудову школу) юнак в 1923
– 1925 р. навчається в Харківській будівельній профшколі, працює на швейній фабриці ім. Ю.Д. Тинякова.
Бурхливе літературне життя
Харкова 20-30-х років минулого століття зацікавило молодого сільського хлопця,
то ж він екстерном навчається в
Харківському педагогіч- ному інституті, який закінчив у 1932 р. Цього ж року вступив на начання до аспіран-
тури Харківського державного університету. Чимало років свого життя віддав
викла- дацькій і науковій роботі : працював в
Інституті літератури ім. Т. Г.
Шевченка, в Хар- ківському, Львівському
університетах, Українському
поліграфічному інституті.
Семен Михайлович – один із
засновників кафедри видавничої справи та редагування Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова.
30-річним його приймають до Спілки письменників СРСР .
Його творча доля успішно почалася з виступів на сторінках
літературно-мистецького і громадсько-політичного журналу ЦК ЛКСМ України "
Молодняк, ( зараз "Дніпро") та " Критик”. Літературознавець досліджував широке
коло проблем історії і теорії української літератури, естетики.
Значна кількість літературно-критичних
праць присвячена вивченню творчості Т. Г. Шевченка : ”Великий
революціонер-демократ"(1937), "Шевченко і російська літера- тура" (1939), "Сто років "Заповіту "(1946),
"Шевченко-драматург "(1949), "Шевченко – поет і мислитель "(1961), "Огонь в одежі слова : Питання майстерності і
стилю поезії Т. Г. Шевченка" (1964). Всього за 27 років підготовлено 9
досліджень про Кобзаря.
Літературознавець звертався також
до творчості І. Я. Франка, Лесі Українки, В.С. Стефаника, П.Г. Тичини, П.А.
Загребельного, Ю. К. Смо- лича, В. М. Сосюри, П. Й. Панча. Серед них : "
Михайло Коцюбинський ", (1943),"Павло Тичина. Життєпис поета і громадянина
"(1968), "Юрій Смолич "(1970), "Романи Павла Загребельного "(1974). Йому також
належать праці з теорії літератури : "Історія української літератури. Короткий
нарис.”,"Літературні роди і види "(1958), "Лірика
і лірики "(1960), "Критика і літературний процес” (1976).
С. М. Шаховський – автор підручника "Українська
література” для 10 класу середньої школи, який витримав перевидання з 1938 по 1959 р., упорядник "Хрестоматії критич- них матеріалів про нову українську літературу"( 1940), яка була також перевидана в до повненому
вигляді в 1947-1949 р., книги "Про
Шевченка"(1939),
Він був також редактором ряду книг, зокрема
про творчість І.Франка, бібліографічно- го покажчика про М. Коцюбинського.
Літературознавець входив також до складу
редколегії журналу ”Слово і
час ".
Всього перу
дослідника належить понад 20 книг,
чимало літературно-критичних статей в збірниках, періодичній пресі. Все
це – наслідок любові до літератури, праце- любність.
Творча літературознавча спадщина
українського літературознавця сприяла розвитко- ві української літератури.
Семен Михайлович був
з-поміж перших літературознавців
і письмеників, поруч з М. Малиновською,
Л. Новиченком, Л.
Коваленком, М. Бажа-ном, який у відгуку
на роман О. Гончара "Собор " високо оцінив
новий роман видатного українського пись- менника, відзначаючи його "велике
інтелектуальне наповнення, пошуковість, дискусій- нійний план, гостропроблемність і полемічність ", за що
потім розплачувався.
В силу певних
обставин не завжди об’єктивно оцінювалися як його дослідження, так і літературознавець не завжди об’єктивно
рецензував і деякі твори.
В постанові ЦК КП(б) У "Про перекручення і помилки у
висвітленні історії українсь- кої літератури в "Нарисі історії
української історії" від 24 серпня 1946 р. вказувалося, що у "Нарисі історії української літератури”, виданим Інститутом мови і літератури
Академії наук УРСР його автори М. М. Ткаченко, С. І. Маслов,
Є. П. Кирилюк, І. І. Пільгук і С. М.
Шаховський ”перекрутили
марксистсько-ленінське розуміння історії української літератури і подали її в
буржуазно-національному дусі.
Історія української літератури
висвітлюється в "Нарисі” поза зв’язком з боротьбою класів, як процес
ізольований від цієї боротьби. Автори "Нарису” ігнорують класову
боротьбу, як основний закон розвитку
класового суспільства, і замість цього надають вирішальну роль в
розвитку творчості письменників національному моментові."
Помер відомий літературознавець 16 червня
1984 р. Похований на Лісовому кладо-
вищі в м. Києві. На могилі пам’ятник : прямокутна стела з чорного
граніту, на якій ви- гравірувано зображення розкритої книги, портрет і напис :
"Профессор Шаховский Семен
Михайлович. 20.У.1909. – 16.У1.1984 ".
На жаль, на батьківщині він
залишається забутим і не знаним.
Архів вченого знаходиться в
Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
ЛІТЕРАТУРА
Шаховський С.М. // Українська Радянська
Енциклопедія. Т.12. – К.: УРЕ, 1985. – С. 370
Шаховський Семен Михайлович
//Шевченківський словник. В 2-х т. Т.2. – К. : УРЕ,
Історія української літератури. У 8-и т. Т.
8. Література післявоєнного часу ( 1946-1967 рр.) – К. : Наукова думка, 1971. –
с. 271, 460, 533, 536,539, 543.
Історія української літератури. У 2-х т. Т.
2. Радянська література .- К. : Наукова дум- ка, 1988. – С. 344, 345,346, 351,
358,359, 361,363.
Ляш П. Письменник із Синяківщини // Нова
праця. – 1986. – 13 грудня
Письменники радянської України. 1917-1987 :
Бібліографічний довідник. – К.: Рад.
Проценко Л. А. Київський некрополь :
Путівник-довідник. – К.: Укр.. письменник,