ГРИГОРІЙ ІПАТІЙОВИЧ МАРКЕВИЧ (1849, м. Вороньки - 15 квітня 1923 р, м. Пол- тава).– український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч.

    Навчався в Полтавській семінарії.  Закінчивши в  1871 р.  Київську  духовну  акаде- мію  працював у Катеринославській  семінарії.  Переїхавши  до  Полтави – вчителював,  займався культурно-освітньою  роботою.  Саме  він започаткував  у  Полтаві  українсь- кий музично-драматичний гурток, щорічні шевченківські вечори.  Досліджував історію України, краю, писав вірші.

    Визначною  заслугою Г .І. Маркевича є його  книговидавнича  діяльність,  він був по-

мітною  постаттю серед  українських  книговидавців. У  його  приватному видавництві  "Книгарня Г. І. Маркевича ”  видавалися  твори  Т.  Г.  Шевченка,  І. П. Котляревського,  І.  Тобілевича,  Лесі Українки. Тут  побачили   світ перша українська граматика  Залозного і " Рідна мова ” Базилевича, дитячі книжки, ноти. Григорій  Іпатійович був першим видавцем часопису " Рідний кай ", видавав українські підручники.

    Значна роль Г. І. Маркевича  у справі  поширення на Полтавщині  творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи  книговидавця  у Полтаві  видано " Кобзар ” в 1917 р., та деякі окремі твори.  Г. І. Маркевич першим у 1909 р.  надрукував ноти до  "Заповіту "  Кобзаря.   Багато зусиль доклав  культурний діяч і до спорудження пам”ятника І.П. Котляревському в Полтаві та Т. Г. Шевченку.

    Г. І.  Маркевич щиро  дружив з відомим  українським письменником Панасом Мир- ним, композитором М. В. Лисенком.