Невтомний трудівник культурної ниви полтавського краю
ГРИГОРІЙ ІПАТІЙОВИЧ МАРКЕВИЧ - український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч, зробив чимало для розвою культурного життя на Полтавщині, але його ім’я сьогодні майже не знане і не згадуване, і як сказав відомий полтавський літературознавець П. П. Ротач: “Його Полтава ледве зна”, та й на його батьківщині рідко хто щось розповість про нього. До того ж і в літературі про нього не так легко щось віднайти.
Григорій Іпатійович Маркевич народився в 1849 р, в м. Вороньки Лохвицького повіту ( тепер с. Вороньки Чорнухинського району). Навчався в Полтавській духовній семінарії. Закінчивши в 1871 р. Київську духовну академію працював у Катеринославській семінарії. Переїхавши до Полтави – вчителював, був інспектором класів у Полтавському інституті шляхетних дівчат, викладав російську мову, природознавство, фізику і космографію. Активно займався культурно-освітньою роботою. Саме він започаткував у Полтаві український музично-драматичний гурток, яким керував у 1911-1918 рр., щорічні шевченківські вечори. Був дослідником історії України, писав вірші.
У середині 90-х років у Полтаві засновано гурток українських культурно-громад- ських діячів, до складу якого разом з Г. Маркевичем входили В. П. Горленко, Л. В. Падалка, В. І. Василенко, М. А. Дмитрієв та інші відомі люди Полтави. Григорій Іпатійович Маркевич входив і до складу Українського клубу, який започаткувався в 1913 р. Серед його активних членів були відомі представники місцевої інтелігенції В. Андрієвський, Є. Сіяльський, П. Чижевський, В. Щербаківський.
Визначною заслугою Г. І. Маркевича є його книговидавнича діяльність, він був по- мітною постаттю серед українських книговидавців. У його приватному видавництві “Книгарня Г. І. Маркевича”, яке діяло в 1905-1918 р.р. видавалися твори Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, І. Тобілевича, Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, Панаса Мирного.Тут побачили світ перша ”Коротка граматика української мови” Залозного і “Рідна мова” Базилевича, ”Арифметика“ О. Степо- вика, дитячі книжки, ноти. У ”Книгарні Маркевича“ друкувалися також афіші вистав і вечорів Полтавського музично-драматичного гуртка, художні листівки з зображенням письменників та гетьманів України, “Альбом пам’ятників і краєвидів Полтави “.
В 1906 р. Г. І. Маркевич, Панас Мирний, М. Дмитрієв та Г. Шерстюк заснували перше в Україні видавництво педагогічної літератури “Український учитель“ з метою ширити знання “поміж людьми, розбуджуючи у їх любов до рідної мови і засіваючи поміж ними хоч невеличкі зерна того добра, що надає людям всесвітній досвід - наука“.
Григорій Іпатійович був першим видавцем часопису “Рідний край“ (1905-1907рр.) та входив до його редколегії разом з Панасом Мирним, Г. Коваленком, М. Дмитрієвим та іншими. У виданні друкувалася славна плеяда літераторів і науковців: Леся Українка, Панас Мирний, Опанас Сластьон, І. Нечуй-Левицький, П. Капельгородський та інші.
Значна роль Г. І. Маркевича у справі поширення на Полтавщині творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи книговидавця у Полтаві видано “Кобзар” в 1917 р., та окремі твори: “Іржавець”, “Великий льох“, “Назар Стодоля”. Деякі поезії вміщувалися на концертних програмах шевченківських вечорів. Г. І. Маркевич першим у 1909 р. надрукував ноти до “Заповіту“ Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві, спорудження якого було ще однією справою нашого земляка. Багато зусиль доклав культурний діяч і до спорудження пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.
Композитор М. В. Лисенко у листі від 4 березня 1898 р. писав : “ … Вам відома турбація з пам’ятником І. Котляревському. Та в нас у Києві так і дивляться, що одвоювання проекта пам’ятника належить у Думі цілком Вам. Коли б не ви виступили з гарячою промовою і не боронили б обчеського бажання усієї свідомої України, то паничі полтавські та подла чужа нам інтелігенція з головою на чолі одсунули б на який – небудь дом з читальнею…
… Аж приїздив до нас Лев Васильович Падалка, любий земляк і привіз звістку, що пам’ятник у сьому році, в августі, ніяким чином не може бути викінченим і значиться і святкування відкриття його теж не справдиться…”
Відомого українського композитора М. В. Лисенка і Г.І. Маркевича поєднувала майже 30- річна дружба і таке ж тривале листування. Відомо понад 40 листів М.В. Лисенка до Г. і. Маркевича. в яких митці обговорювали свої творчі плани, ділилися враженнями від вистав, концертів тощо.
Г. І. Маркевич щиро дружив з відомим українським письменником Панасом Мирним та своїм земляком Левом Падалкою, які входили до складу часопису “Рідний край“, листувався з ними.
В Інституті рукописів Інституту літератури Національної академії наук України ( ф. 25, од. збер. 284) зберігаються архівні документи знаного українського книговидавця за 1867-1918 рр. Це зошити з літературними записами, виписками Григорія Іпатійовича, його листи до Н.В. Кропивницької, П.Я. Стебницького та до нього вже згаданого М. В. Лисенка, Олени Пчілки, Панаса Мирного, Гулака-Артемовського, Я. П. Забіли, П. К. Саксаганського, К. Стеценка, О. Кошиця, П. Житецького, А. Ф. Кащенка, Ореста Левицького. Всього 259 листів від 31 адресата, що свідчить про велику різносторонність його інтересів і співпрацю з тогочасними видатними діячами культури, вченими.
Наприкінці життя Григорій Іпатійович був серед організаторів створення в Полтаві капели бандуристів.
Помер Г. І. Маркевич 15 квітня 1923 р. в м. Полтаві, де і похований.
Невтомному трудівникові культурної ниви полтавського краю присвятив свої поетичні рядки Петро Ротач.
“Про нього йшла колись луна
Поет, друкар непересічний.
І все ж…історія одвічна:
Його Полтава ледве зна.
Ми всі в полоні суєти…
Та часом чую в книгозбірні,
Як заговорять други вірні –
Книжки, ним видані, і ти
Відхилиш трепетно віконце,
Протерши скло від порохні,
В давно минуле, й ніби сонце
Звідсіль сяйне у наші дні.
У сяйві променів ясних
Нараз імен сузір’я вирне:
Микола Лисенко, і Мирний,
І Україна серед них.
У спілці дружній голоси
Лунали сміливо й зугарно,
Його, Маркевича, книгарню
Вкраїна знала в ті часи.
На ріднім полі битія
Ще проростуть духовні зерна,
І пам'ять з небуття поверне
Полтавця вславлене ім’я “
ЛІТЕРАТУРА
Лисенко М. В. Листи. – К. : Музична Україна, 2004. – 680 с.
Маркевича Г. І. книгарня // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 515-516
Олійник І. Наші славні земляки // Нова праця. – 1976. -10 серпня
Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. – К.: Спадщина, 1999. – С. 203-204
Ротач П. П. Григорій Маркевич // Ротач П. П. Дух минувшини. – Полтава: Археологія, 1999. – С. 32-33
“Український учитель” // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 924
Черкаський В.М. Панас Мирний: Біографія. – К.: Наукова думка, 1978.- 391 с.